Формуємо компетентного читача та мовця

Система  самостійних робіт з української літератури та мови

                        

Програма з української літератури орієнтує вчителя на виховання національно свідомої, духовно багатої, здатної до самонавчання, зорієнто­ваної на творчу діяльність особистості, щоб змогла вона знайти себе у сус­пільстві. Саме тому читання – це чинник саморозвитку, а завдання вчителя підготувати компетентного читача. Учитель-словесник повинен вивчити кожного свого учня, його можливості, обставини індивідуальної самореа­лізації, організувати таку діяльність, у процесі якої пануватиме атмосфера творчого пошуку, будуть формуватися не тільки предметні, а й ключові компетентності.

Для цього потрібно розвивати такі вміння:

- прочитавши твір, уміти визначити проблеми, які в ньому порушуються,

- самостійно та критично їх аналізувати,

- уміти працювати з текстом твору, добирати факти, художні деталі, аналі­зувати їх, робити висновки й узагальнення,

- уміти працювати в колективі над розв’язанням проблем,

- уміти користуватися знаннями, одержаними поза школою

Саме рівень сформованості таких умінь є показником компетентного чи­тача.

Запорукою хороших наслідків самостійної роботи є наявність виробленої учителем системи у запровадженні таких робіт – усних та письмових. Для цього потрібно дотримуватися певних вимог під час проведення навчаль­ної діяльності. До таких вимог належать:

-         доцільність проведення самостійної роботи,

-         посильність самостійної роботи для учнів, поступове ускладнення за­вдань,

-         урізноманітнення видів самостійних робіт на одному й тому ж уроці, а також суміжних уроках, об'єднаних спільною темою,

-         визначення й доведення до повного розуміння учнями мети самостійної  роботи,

-         регламентація часу, що відводиться на виконання,

-         оцінювання якості й швидкості виконання  роботи.

Добираючи вид самостійної роботи потрібно встановити доцільність її проведення, тобто наскільки вона допоможе учням глибше й свідоміше за­своїти матеріал, збудити в дітей процес мислення, допомогти самостійно прийти до певних висновків і суджень, формувати компетентнісний потен­ціал  учнів. Наприклад, під час вивчення твору Л.Костенко "Дощ полив" учням пропоную такі запитання:

-         Ви любите дощ?

-         Які образи й картини вимальовуються у вашій уяві?

-         Які настрої й почуття поетеси переважають у вірші?

-         Спробуйте їх передати у вигляді асоціативного куща

Етапи  ґронування дуже прості та добре запам’ятовуються:

1. Напишіть центральне слово або фразу посередині аркуша.

2. Записуйте з обраної теми слова та фрази, які спадають на думку.

3. Пишіть стільки ідей, поки всі вони не будуть вичерпані або ж доки дозволяє час.

4. Коли всі ідеї записані, установіть зв’язки між поняттями, де це мож­ливо.

Такий асоціативний кущ склали учні 7 класу після вивчення українсь­ких народних пісень.

Завдання для самостійних робіт слід давати лише посильні, ускладню­ючи їх поступово й планомірно за принципом: від малих до великих, від легких до важких.

Розглянемо приклади таких завдань, що розвивають мислення учнів і збагачують їх словниковий запас. У молодших класах потрібно поясню­вати матеріал, підводячи учнів до самостійних висновків й узагальнень. Для того, щоб висновки були кращими, відбивали найістотніше й синтезу­вали основне, потрібно:

- на початку уроку попередити учнів про те, що вони самостійно роби­тимуть висновки,

- залучати до формулювання декількох учнів.

Наведу приклад такої форми роботи на уроці розвитку мовлення «Краса та мудрість прислів’їв та приказок». На початку уроку пропоную дітям за­мислитися над питанням «Для чого ми повинні використовувати у своєму мовленні прислів’я та приказки?». Далі учні працюють самостійно, вико­нують завдання і роблять висновки після кожного етапу.

1. Розпізнавання прислів’їв та приказок. Висновок: прислів’я – це ре­чення, у якому міститься повчання. Приказка – це частина речення, стис­лий вислів.

2. Робота з ілюстративним матеріалом. Короткий опис малюнка, вибір підписів у вигляді прислів’я. Висновок: коротко і влучно висловити думку нам допоможе прислів’я.

3. Мовний експеримент. Поширьте речення приказками та при­слів’ями. Висновок: мовлення стає більш яскравим, поетичним, влучним.

4. Творче завдання. Скласти твір – мініатюру за прислів’ям або прика­зкою, пов’язаними з власним досвідом.

У системі робіт самостійного аналізу текстів творів важливе місце за­ймає виписування цитат. Для того, щоб ця робота не була механічною, у кожному конкретному випадку необхідно поставити навчальну мету. На­приклад, учитель дає завдання: виписати пейзажні деталі з твору

М.Коцюбинського «Дорогою ціною» й відповісти на питання – з якою метою автор подає опис місцевості? Учні відповідають, що опис дає уяв­лення про час і місце події, допомагає глибше відчути становище селян-кріпаків. Учні починають краще розуміти єдність ідейного змісту та ху­до­жньої форми, розвивають творче мислення. Ускладнюємо завдання – випи­сування цитат з метою характеристики образів-персонажів. Зошит ділимо на дві частини. У першій колонці цитата, а в другій коментар до неї.

 Наприклад:

«Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей…Ех, піду, де воля, де інші люди…»	Остап Мандрика не тільки ненави­дить панщину, а й засуджує тих, хто терпить таке становище
«Серце в Соломії упало, руки звисли безвладно. Та ненадовго. Новий  приплив енергії, шалена відвага   пойняли її волю…»	Соломія дуже відважна й мужня жінка

Важливим видом самостійної роботи є також відповіді на питання підручника. Кожен учень мовчки читає запитання, вирішує, як він форму­люватиме відповідь. Відбувається становлення учня як суб’єкта навчальної діяльності й особистісного саморозвитку.

Привчає учнів самостійно працювати з книгою, критично сприймати інформацію, що подається, метод позначки. Діти роблять позначки на по­лях під час самостійного опрацювання теоретичної статті. Психологи твер­дять, що метод позначки є засобом моніторингу розуміння, активного чи­тання та сприйняття, розвитку інтелекту.

Також можна запропонувати учням картки, за якими вони індивідуа­льно дають письмові відповіді на запитання.

Картка№1

Як ви гадаєте, чому Маруся Богуславка не скористалася можливістю повернутися на батьківщину?

Картка№2

Як ви гадаєте, чи могла насправді існувати така жінка, як Маруся Бо­гуславка?

Картка№3

Доведіть, що твір "Маруся Богуславка" є думою?

Одним зі шляхів формування компетентного мовця, національно сві­домої, духовно багатої мовної особистості є систематична, цілеспрямована робота учнів над збагаченням свого словникового запасу. Наприклад, під час вивчення оповідання В.Дрозда «Білий кінь Шептало» учні самостійно відшукують і виписують синоніми до слів, які описують рух коня: «хо­дить», «йде», «ступає», «кидається», «біжить», «мчить». Діти роблять висно­вок, що вони вносять різні відтінки у висловлену думку, допомагають роз­крити психологічний стан персонажа. Потім пропонується виписати засоби виразності (епітети, метафори, порівняння та інші), які підкреслюють але­горичність образу білого коня. Така робота допомагає учням усвідомити суттєві ознаки поняття і формує навички використання тропів у власному мовленні.

Лексико-фразеологічна робота доповнюється удосконаленням синтак­сису мови. Комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови – її стилями, типами, жанрами сприяє формування умінь та  навичок са­мостійної роботи з тексом під час уроку з розвитку зв'язного мовлення.

 Залежно від того, як співвідносяться дії з готовим і створеним текс­том, даю дітям такі завдання:

Визначте основну думку висловлювання, частину, в якій містяться до­кази…, в якій дається опис, і визначте роль і значення відокремлених чле­нів речення, вставних слів, односкладних речень тощо;

- простежте залежність цих синтаксичних конструкцій від задуму ви­словлювання;

- знайдіть у тексті зайве чи частину, яку потрібно розширити, невдало введені в текст речення з відповідними конструкціями;

- укажіть спільне в даних текстах та їх відмінності (порівнюються тек­сти з однієї теми, але відмінні задумом, жанром, стилем, використанням синтаксичних конструкцій одного типу);

- уведіть у текст синтаксичні конструкції, що підкреслюють вислов­лені автором судження.

Після таких мовних експериментів під час роботи з текстами навчаль­ний матеріал засвоюється ефективніше і у школярів створюється уявлення, що без розуміння мовної структури, будови мови неможливо сформувати правильне мовлення, творче ставлення до своїх мовленнєвих умінь і нави­чок. Діти із задоволенням беруть участь у поетичних конкурсах, напри­клад, «Вірю в майбутнє твоє, Україно!»

Вірю в майбутнє твоє, Україно,

Вірю, досягнеш безмежних висот.

Здивуєш усіх, моя Батьківщино,

Вірю у це, бо я – патріот.

Плекала мене у колисці своїй,

І виріс я щедрим на землі святій.

Здобуду для тебе світле життя,

Дістану для тебе краще ім’я.

Щоб ти, моя люба, змогла зацвісти,

Збудую міста, і дороги, й мости.

Вкладу мир і спокій в твоє майбуття,

І ми заживемо, як справжня сім’я.

І сила ніяка не змусить мене

Зректися від віри в майбутнє твоє.

Ні один привілей не замінить тебе,

Люба, Вкраїно, щастя моє!

Учень 7класу

Запропоновані види самостійних робіт підводять учнів до виконання завдань, які сприяють оволодінню засобами логічної зв'язності. Складання простого плану, а потім створення складного допомагає вдосконалити практичні навички в аналізі тесту. Цікавим та трудомістким видом такої навальної діяльності є створення напівцитатних або комбінованих планів. Кожний пункт такого плану складається з двох частин: висловленої думки того, хто складає план, і слів автора (цитати), які наче ілюструють вислов­лену думку. Наприклад, зразок пункту плану до оповідання В.Дрозда «Блий кінь Шептало»

«Білий кінь з нечуваною силою шарпнувся. Вирвав кінець повода, дико звівся на задні ноги, біснувато стріляючи страшними кривавими очима»

Горда тварина не витримала зневажливого ставлення  і знущань

Повному розкриттю творчих здібностей учнів, розвитку їхнього логі­чного мислення, вдосконаленню усного та писемного мовлення відповіда­ють такі види самостійної  роботи, як усний твір, письмовий твір, переказ із творчим завданням. Вони повинні проводитися  в тісному зв'язку і єди­ній системі: від переказу до твору того самого типу й стилю мов­лення, концентровано представляти національну  культуру українського народу та морально-етичні цінності.

Усний твір – своєрідний експромт. Готуючи усний твір, учні пишуть складний план, текст твору не записується, а лише продумується. Виступа­ючи на уроці учень перетворюється в лектора – доповідача. Наприклад, учні 8 класу складали твір на тему «Запрошуємо на прогулянку нашим бу­льваром ім. Юр'єва». Після виступу доцільно провести рецензування твору. Кожен учень розв'язує тему по-своєму, висловлює власні судження або міркування. Вдалими рецензії будуть тоді, коли учні мають завдання – зробити нотатки, записи під час прослуховування творів. Діти повинні по­мітити невдалі вислови, недостатньо висвітлені місця у творах , вказати на неточності, охарактеризувати мову доповідача.

Письмові твори дають змогу творити на основі прочитаного власні смисли щодо порушених проблем, висловлювати власну (подеколи кри­тичну) позицію стосовано прочитаного, сприймати художній твір як чин­ник формування життєвого досвіду та соціально-психологічного й соціокультурного становлення. Наприклад, після вивчення творчості В.Підмогильного, О.Вишні можна запропонувати твори на такі теми: «Над якими проблемами вас примусив замислитися образ Степана Радченка з роману «Місто»?», «Чого навчили мене усмішки О.Вишні»?»

Такі види самостійних робіт виступають як підготовчі вправи до жит­тєво необхідних жанрів мовлення, як конспект, реферат, повідомлення, до­повідь. Учень, який робить доповідь, відчуває велику відповідальність, бо він виступає в ролі вчителя. Готуючи урок-конференцію «Виникнення та розвиток української писемності», який присвячувався Дню української писемності та мови, клас було поділено на творчі групи: «істориків мово­знавства», «бібліографів», «літературознавців», «мовознавців», «краєзнав­ців». Кожна група готувала свої виступи за планом. Мовознавці досліджу­вали виникнення ієрогліфів у різних країнах світу, виникнення літер та ал­фавіту, створення кирилиці та глаголиці. Бібліографи готували розповіді й повідомлення про долю українського друкарства, видання перших україн­ських книг. Група «краєзнавців» виступила з повідомленнями про наших земляків, учених-мовознавців, які боролися за розвиток і встановлення української писемності та мови (І.І. Срезневський, Харківська лінгвістична школа О.О. Потебні, перший український буквар М.Алчевського). Група «літературознавців» підготувала доповіді про тих, хто заклав фундамент сучасної літературної мови. «Історики мовознавства» виступали з повідом­леннями про український правопис, який пройшов чотири етапи переви­дання. Кожна конференція закінчується винесенням якоїсь постанови, ре­золюції, яку вирішили викласти у формі «Молитви до мови». До учасників конференції  звернулися із питаннями: «Що потрібно пам’ятати, щоб стати національно свідомою, духовно багатою особистістю, яка зможе вільно користуватися рідною мовою у своїй творчій діяльності?»