Міський конкурс учнівських творів

„Мій родовід“

«Родина, родина… Від батька до сина…» – слухаю слова пісні й замислююсь…  Насправді, у моїй сім’ї цей зв'язок дуже міцний, бо поєднав декілька поколінь. Моя рідна бабуся – добра, інтелігентна, освічена й чарівна жінка. Вона закінчила філологічний факультет Харківського державного університету ім. О. М. Горького, нині це університет імені В. Н. Каразіна. Зараз бабуся  працює директором однієї з найбагатших книжкових скарбниць України – Центральної наукової бібліотеки ХНУ імені В. Н. Каразіна. Ця бібліотека налічує понад 3.300 млн. примірників. Це художні й наукові книги, різноманітні часописи, щоденні газети, а також електронні документи. Центральна наукова бібліотека – одна з найстаріших і найцінніших книгозбірень України, заснована 1804 р. водночас з університетом за ініціативи В. Н. Каразіна. Тут зберігається унікальний фонд рідкісних видань і рукописів (до 1825 р.), значні колекції українських та іноземних стародруків (XVII–XVIII століть), прижиттєві видання класиків науки та літератури. Я знаю, що бібліотека Харківського університету зберігає цінні рукописи: Універсал українського гетьмана І. Мазепи (1704 р.), Літопис Грабянки (поч. ХІХ ст); чудові колекції грецьких, польських рукописів; листи І. Я. Франка до Н. Кобринської (1884–1886 рр.) та інші.У бібліотеці також є й перші часописи та газети в Україні, що вийшли з друкарні Університету: «Харьковские известия» (1817–1823), «Харьковский Демокрит» (1816), «Украинский вестник» (1816–1820), «Украинский журнал» (1823–1825) та інші.

Отже, я дуже пишаюсь тим, що моя бабуся керує таким великим, складним і, водночас, неймовірно цікавим закладом. Відомий український педагог, публіцист, письменник Василь Сухомлинський  писав: «Бібліотека – це той храм, де завжди народжується і зберігається духовність. Пам’ятаймо, що у давнину бібліотеку називали«дім життя», «притулок мудрості», «аптека для душі».

Журавльова Ірина Казимирівна має велику кількість Почесних відзнак: Відмінник освіти України, Кращий директор вузівських бібліотек 2014 року, Почесна відзнака Міністерства культури Польщі тощо. Я дуже поважаю свою бабусю, люблю спілкуватися з нею, коли вона приїжджає  до нас у гості. Ірина Казимирівна, на щастя, ще повна сил та енергії, вона продовжує виконувати свою почесну місію – зберігати для людей найцінніше – книги. На думку спадають рядки з поезії Ліни Костенко, у яких так душевно звучить звертання: «Моя бабусю,старша моя мамо».

          Ці думки знову  перегукуються із словами пісні «Родина» – «від матері доні добро передам». Кожен рядочок поезії переплітається із моїми спогадами. Мама мені розповідала, що  вона виросла у бабусі на роботі, бо Ірина Казимирівна більше тридцяти років віддала збереженню найціннішого багатства нашої держави – духовній культурі України. Мабуть, саме тому моя мама теж пов’язала  життя з книгами, літературою, вивченням мови. Журавльова Ольга Сергіївна – головний бібліограф ЦНБ ХНУ імені В. Н. Каразіна. Працює в ЦНБ майже 20 років, закінчила філологічний факультет, складає і редагує науково-бібліографічні покажчики, проводить екскурсії з історії бібліотеки та її книжкових фондів, перекладає з польської. Відмінник освіти України, лауреат премії імені К. І. Рубинського (2012). Вона  допомагає мені поринути у казковий світ  літератури, зрозуміти поезію, її прихований глибинний зміст. Спочатку мама читала мені дитячі віршики і чарівні історії, з нею я відкрила для себе Попелюшку і Червоний Капелюшок, Алісу в країні чудес і Мері Поппінс, а також багатьох-багатьох інших героїв, з якими я дорослішала. Книги допомагали і допомагають мені відрізняти Добро і Зло, краще розуміти інших людей, виявляти свої недоліки і намагатися виправити їх.  А потім вже я сама полюбила Книгу. Мені дуже подобаються вірші українських поетів: Тараса Шевченка, Лесі Українки, Ліни Костенко. І я теж мрію стати філологом, вивчати нашу солов’їну українську мову, тому завжди беру участь у конкурсах читців, районних олімпіадах з мови та літератури.

Відлунали слова пісні про родину, а роздуми продовжують наповнювати душу.  Мабуть, найбільша духовна цінність українців – це ставлення до своїх рідних, бо батьківщина починається з окремої сім’ї. У найтяжчий для нації час підтримку ми шукаємо саме у своїй родині. Я так люблю, коли моя сім’я збирається за родинним столом. Ми спілкуємося, намагаємося підтримати один одного, і хочеться тихо й лагідно заспівати:

Родина,родина – це вся Україна

З глибоким корінням, з високим гіллям…